Codein Purple Drank Батайск

Ебаные закладки, ну они такие коварные, просто в жопу не засунешь! Ладно, ребят, я расскажу вам историю, как я покупал этот чертов кодеин и как меня выгнали из армии.

Всё началось с моего старого друга, который торговал наркотиками. Флейма он любил побольше всех, рассказывал про свои приключения с завалами, приходными девочками и прочими вещами, которые меня даже не волновали. Но однажды он предложил мне попробовать кодеин и я решился, ведь я всегда любил новые ощущения.

Я позвонил этому двинутому и договорился о встрече на задней улице. Пришел я туда, как полагается, с деньгами и готовностью к новому опыту. Он протянул мне маленькую баночку с белым порошком, сказал, что это чистый кодеин. Я не стал внюхивать, а сразу же решил попробовать на вкус.

И тут началась моя чертова история.

Я решил проглотить небольшую дозу, чтобы почувствовать его действие. Черт, какой это был отвратительный вкус! Но я уже не смел отказываться, ведь друг настолько хвалил этот наркотик, что я не мог позволить себе выглядеть шеймиться.

Пока я смотрел на эту баночку, я почувствовал, как мое тело начало торчать, словно оно уже знало, что произойдет дальше. Я чувствовал себя таким свободным и беззаботным, словно я покинул свое тело и попал в другую реальность.

Так прошло несколько дней, я продолжал употреблять кодеин и оставаться в этом спокойствии и эйфории. Но однажды у меня был обычный приход в казарму, и я решил не рисковать и не пропускать этого занятия.

Я зашел в комнату с офицером, и он сразу же заметил, что я двинутый. Он начал шеймить меня, оскорблял, говорил, что я непригоден для армии. Я не мог сдержаться и начал брызгать ему флеймом.

Меня отстраняли от службы, и я понял, что всё из-за этого чертова кодеина. Я винил себя и своего двинутого друга за то, что оказался в таком положении.

Теперь я сижу и задумываюсь, как вернуться назад, как исправить свои ошибки.

Но пока я не нашел этого пути, я остаюсь один, с заваленной жизнью и надеждами.

Чертов кодеин, ты погубил меня и забрал всё, что было хорошего в моей жизни.

Будьте расчетливы и не допускайте ошибок, которые могут стоить вам не только службы, но и целой жизни.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.